Як зберегти безвіз із ЄС та що робити з відмовами на кордоні

06-05-2019

За останні два роки безвізовий режим України із Євросоюзом став не просто зручним, а звичним. Кількість виданих біометричних паспортів вже перевищила 12 мільйонів!

Досі багато хто пам’ятає, на яку тривалу та непевну історію могла перетворитися поїздка до Варшави, до Риму, до Праги чи Брюсселя для тих, хто не мав відкритої візи. Не дивно, що через це багатьох так тривожить питання про те, чи немає небезпеки скасування безвізу із ЄС – особливо з огляду на останні події в Україні .

 «Європейська правда» вирішила нагадати, якими є умови збереження безвізового режиму. Ми також розібралися, що відбувається із його роботою зараз, в том числі із відмовами українцям у перетині кордону (яких нині безпрецедентно багато). А щоби розібратися у цьому, як саме ми прийшли до безвізового режиму.

Відлуння битви за безвіз

Щоб зрозуміти, що загрожує безвізу (та чи загрожує щось взагалі) – варто згадати, як ми його отримали.

 «Безвізовий діалог» Києва із Євросоюзом  почався у далекому 2008 році. У 2010 Україні надали План дій візової лібералізації – першій серед держав регіону. Проблема у тому, що отримавши цей документ, Київ довго ним «пишався», не виконуючи. Як наслідок – нас обійшли всі, хто того бажав.

Молдова почала безвізовий діалог влітку 2010 року і менше ніж за 4 роки вже мала скасовані візи. Грузини стартували у лютому-2013 і вклалися у 4 роки з гаком. А от Україна поставила «антирекорд»: майже 9 років від початку переговорів до старту безвізу.

Чому так довго? Причин можна назвати чимало.

Це і те, що Україна долала шлях першою, домовляючись «з нуля», а наші сусіди мали змогу скопіювати український план. Це і те, що у 2010-2013 реальних змін бракувало. Це і проблеми з антикорупційними реформами вже після Революції гідності.

І, нарешті, причиною є те, що Україна – надто велика. Це серйозний аргумент, через нього рішення щодо нашої держави часом ухвалюються надто довго. Та коли це стається – Україна, як локомотив, може потягнути за собою інші держави регіону.

Саме це сталося із безвізом.

Молдова і Грузія не випадково отримали безвізові плани, ідентичні до українського. Річ у тім, що після початку переговорів з Україною ЄС погодився зробити безвізовий режим однією з «морквинок» формату Східного партнерства (СхП) – тобто доступним для всіх держав регіону.

 До переліку тих, хто досяг успіху, згодом може долучитися Вірменія, яка на цього року почала безвізовий діалог з Єврокомісією. Ще дві держави партнерства – Азербайджан та Білорусь – зберігають формальне право на безвіз, але не факт, що вони колись зважаться йти цією непростою дорогою).

Річ у тім, що у перелік умов для скасування візового режиму ЄС включив проведення значних реформ, в тому числі у питанні боротьби з корупцією та дотримання прав людини і це – не формальність, а реальна вимога. А Білорусь наразі не домовилася із ЄС навіть про візове спрощення - тому білоруси досі платить по 60 євро за шенгенську візу (замість 35 євро у інших країнах партнерства).

Та ця дорога відкрита в обидві сторони. Безвіз можуть як надати, так і забрати.

Провівши реформи, наша держава отримала безвізовий режим, але у разі їх скасування – його дія буде зупинена. Ще одна теоретична можлива причина його призупинення – якщо будь-яка країна ЄС стикнеться із напливом тих українців, хто порушив або намагається порушити безвізовий режим.

А отже, нам самім важливо слідкувати, щоби ці проблеми не виникли.

Безвіз із відмовами

Якщо на початку дії безвізового режиму доводилося переконувати українців, що їздити «за біометрикою» не складно, то зараз у цьому немає потреби. Багато хто вже мав змогу «помацати» безвіз та переконатися у його дієвості.

При цьому, як не дивно, достовірної статистики саме безвізових подорожей не має ніхто!

Від червня 2017 року, коли запрацював безвізовий режим, українці майже 40 мільйонів разів подорожували до держав ЄС, порахували у Державній прикордонній службі (ДПС). Однак до цієї цифри входять також ті, хто їздить із візами (шенгенськими чи робочими) і ті, хто має дозвіл на проживання у ЄС. Прикордонники нарахували понад 2 мільйони поїздок із «чистими» паспортами, але профільні експерти вважають, що реальна кількість безвізових подорожей вища в рази.

Не ведуть такої статистики і у Брюсселі. Ба більше: навіть якщо людина перетинає кордон ЄС із візою у біометричному паспорті – її часто зараховують як «безвізового» туриста, в тому числі не знімають відбитки пальців.

А от що європейці уважно рахують – то це кількість «проблемних» подорожуючих.  Біда в тому, що українців серед них – чимало, і ця кількість стрімко зростає.

Як повідомили у агенції ЄС Frontex, у 2015 році, коли ще діяв візовий режим, на кордоні «розвернули» майже 22 тисячі українців. За рік їх було на 6 тисяч більше. У 2017, із запуском безвізу, цей показник перевищив 37 тисяч, а в 2018 сягнув 57,5 тисяч!

Це – абсолютний рекорд серед всіх країн, громадяни яких подорожують до Європи. Нині жодна інша держава світу не має близьких до того значень.

Фактично, три з десяти відмов у в'зді на кордонах Євросоюзу – українські!

Звісно, на фоні всього багатомільйонного потоку українських подорожуючих це – небагато, близько 0,3%. Це вдесятеро менше, ніж відсоток відмов консульств у «візові часи». Але для кожного із 57,5 тисяч наших співгромадян, які попали у цю статистику, відмова зламала плани та стала серйозною проблемою.  

І тому варто розібратися, з яких причин українців розвертають на кордоні ЄС. Європейська прикордонна агенція Frontex надала трохи деталей щодо цього.

Готелі, гроші, дні – через що відмовляли українцям

Найчастіша причина – відсутність або непереконливість документів про мету візиту (22,7 тисяч відмов). Це – найширша підстава, вона застосовувалася найчастіше навіть у той час, коли ми їздили до ЄС із візами.

Головна порада, як не потрапити у таку халепу: завжди майте із собою роздруковану бронь готелю та зворотні квитки (якщо подорожуєте літаком).

Відсутність зворотного квитка – одна з найчастіших причин проблем на кордоні. Радимо не покладати надію на квиток у телефоні. В аеропорту може не бути інтернету, або ж телефон може розрядитися. Отримати відмову через це буде особливо прикро, а такі випадки мали місце. Якщо ж ви зупиняєтеся у друзів, у родичів, у кемпінгу тощо – будьте готові надати прикордоннику контакти цих друзів/родичів або деталі запланованого маршруту. Додамо, що на наземному кордоні зворотні квитки, як правило, не вимагають навіть у автобусах, а у тих, хто їде власною машиною – і поготів. І це не є проблемою.

На другому місці – відмови через «нестачу грошей» у туриста. Ця причина минулого року показала просто вибухове зростання.

У 2016 році через це відмовили у в’їзді 2 тисячам українців, у 2017 їх було вже 4370, а торік ця цифра перевищила 16,5 тисяч! Вражає, чи не так?

На жаль, ми маємо вдосталь історій, коли підстави цих відмов були сумнівними. У Шенгенському кодексі, зокрема, є норма про те, що кошти можна мати банківській картці, але на практиці прикордонники, особливо польські, це положення ігнорують. І тому наша порада така: майте достатню кількість готівки, якщо подорожуєте через Польщу або якщо є проблеми з іншими документами (приміром, за відсутності броні готелей). Адже питання коштів найчастіше постає саме у «проблемних» випадках, коли прикордонник має підозри щодо подорожуючого, але не може довести їх іншим чином.

Детальніше про фінансові вимоги «Європейська правда» писала торік у статті «Скільки грошей брати в Європу».

І, нарешті, ще одна популярна причина відмови, на яку варто звернути увагу – перевищення 90-денної норми перебування в ЄС для тих, хто не має посвідки на проживання. Торік через це 5,8 тисяч людей повернули з кордону до України.

Щоправда, всі ці деталі матимуть значення лише у разі, якщо безвіз збережеться.

Чи скасують безвіз для України?

Це запитання часто звучало у соцмережах напередодні нещодавніх виборів Президента України і продовжує звучати зараз, після них. Точніше, воно зазвичай звучить ще категоричніше: «чи правда, що тепер безвіз скасують»  Складно сказати, що є причиною – загальна напруженість, паніка, чи хтось свідомо поширює такі чутке – але доводилося чути навіть дати нібито затвердженого «кінця безвізу».

Можемо запевнити: це не є правдою. Жодних рішень про скасування безвізу для України немає і станом на зараз не планується.

Обрання нового президента саме по собі не змінює нічого.  Євросоюз надав безвіз не колишньому Президенту України Петру Порошенку, а Україні, підставою для цього став успішно виконаний безвізовий план – саме той, який Україна отримала у відповідності до принципів Східного партнерства.

Та це не означає, що безвіз у небезпеці «назавжди».

Ще два роки тому, коли ЄС затверджував скасування віз для України та Грузії, був розроблений спеціальний механізм призупинення безвізу. Він містить кілька причин, з яких цей привілей для будь-якої держави можуть обмежити, призупинити або й взагалі скасувати.

Перша причина – міграційна.

Ми не дарма звернули увагу на зростання відмов у в’їзді до Шенгену, адже це – один з важливих індикаторів, на підставі якого ЄС може ініціювати «покарання» свого сусіда. Те, що він зростає – поганий сигнал. А отже, дотримання правил безвізу кожним із нас не лише допоможе уникнути проблем на кордоні, а й відсуває загрози для нашого безвізового режиму.

Друга причина пов’язана із реформами.

Євросоюз погодився скасувати візи для українців у обмін на реформування нашої держави – і цілком логічно залишив запобіжник, який дозволить зупинити цей привілей, якщо Україна обере зворотній вектор розвитку. Особливо це стосується тематики боротьби з корупцією. У цьому сенсі зміна влада в Україні дійсно може бути пов’язана з безвізом.  Скасування реформ, якщо воно, боронь боже, матиме місце – рикошетом вдарить по праву українців вільно подорожувати Європою.

І це – додаткова причина для українського суспільства вимагати від влади збереження руху до ЄС та проєвропейських змін.

Aвтор: Сергій Сидоренко

Статтю опубліковано українською та російською мовами на сайті Європейської правди (eurointegration.com.ua).